На сцені, збоку, стіл, прикрашений українським рушником. На столі
стоїть каламар, пергамент із давньоруським шрифтом. За столом сидить учень у
одязі Нестора Літописця, тримає в руках гусяче перо, ніби пише літопис.
(Пісня «Як у нас на Україні». )
Ведучий.
О слово рідне!
Пращура молитва,
Громи Перуна,
Велеса поля,
Софія Київська – творіння Ярослава,
Слов’яномовна праведна земля.
Ведуча.
В мені, в тобі Бояна віщим співом
Воно живе, здолавши тьму віків,
Воно Мстиславича Романа голос
І ратний клич Данилових полків.
Ведучий.
О слово рідне! України слава!
Богдана мудрість і Тараса заповіт.
І гул століть, і сьогодення гомін
В тобі злились, як духу моноліт.
Ведуча.
О слово рідне!
Мудре і прадавнє,
Ти виросло з могутньої землі!
Тебе валуєви жорстоко розпинали,
А ти возносилось і не корилось – ні!
Ведучий.
О слово рідне!
Подарунок мами!
І пісня ніжна, і розрада нам!
Я всім на світі поділюся з вами,
Та слова рідного нікому не віддам.
(Пісня «Звучи, рідна мово»)
Учень-старшокласник читає постанову.
На підтримку ініціативи громадських організацій з урахуванням важливої
ролі української мови в консолідації українського суспільства постановляю:
Установити в Україні День української писемності та мови, який
відзначати щорічно 9 листопада в день ушанування пам’яті Преподобного
Нестора Літописця. Президент України Л. Кучма.
2
Ведуча.
Православна церква щорічно вшановує пам’ять преподобного Нестора 27
жовтня (за новим стилем – це 9 листопада). У церквах цього дня відбуваються
відправи, під час яких співають: «Дивні часи й роки церкви, життя й чесноти
давніх отців ти для нас описав і послідовником їх був ти, славний Несторе,
вихваляємо тебе серед отців, співаючи – благословенний Бог отців наших».
Шанує церква, шанує Нестора й увесь народ український, відзначаючи 9
листопада День української писемності та мови як день, пов’язаний з пам’яттю
про Нестора Літописця.
Ведучий.
Нестора називають Літописцем. Це так, він справді вів літопис, але
правильніше його називати письменником та істориком. «Повість врем’яних
літ» - не просто пам’ятка писемності, це високохудожня поетична книга,
збірник епічних пісень та перша, найдавніша історія українського народу,
написана на замовлення Вічності. Читається Несторів літопис як надзвичайно
захоплюючий художній твір. Нестор не приховує своїх симпатій. Ось,
наприклад, із яким захопленням зображує він ратні подвиги й хоробрість князя
Святослава.
Нестор Літописець (читає)
І виставили греки сто тисяч проти Святослава,
І не дали дані.
І пішов Святослав на греків,
І вийшли вони проти русі.
І коли Русь побачили греків,
І дуже злякалась безлічі воїв,
І рече Святослав: «Уже нам діватись нікуди,
І волею, і неволею станемо супроти:
Так не посоромимо землі Руської, а ляжемо тут кістьми,
Бо мертвий сорому не має.
Коли ж побіжимо, то сором нам.
Тож не маємо втікати, а станемо кріпко.
Я ж попереду вас піду.
А коли моя голова поляже, то про свої думайте самі».
І сказали вої: «Де твоя голова поляже, там і наші положим».
Ведуча.
Запис під 1037 роком – це перший в історії української книжної поезії
світлий гімн книзі, книжній мудрості, книжкам.
Нестор Літописець (читає)
І любив Ярослав церковні статути
І попів любив дуже, особливо ж любив чорноризців.
І до книг був прихильний, читав часто
3
І вдень, і вночі.
І зібрав писців много,
І перекладали вони із грецької на словенську Письмо.
І написали вони багато книг,
І славу цим здобули,
І повчаються за їхніми книгами вірнії люди,
Насолоджуються, навчаючись Божественного слова, -
І так наче один хтось виоре землю,
А другий засіє,
А інші пожинають
І споживають страву неосудну,
І це так.
І де батько його Володимир землю розорав
І спушив, тобто хрещенням просвітив.
А цей же Ярослав, син Володимирів,
І засіяв книжними словами серця вірних людей,
І ми пожинаємо, приймаючи науку книжну.
І велика користь буває чоловікові від науки книжної,
І книги вказують нам,
І навчають нас, як іти шляхом покаяння.
І мудрість, і стриманість здобуваємо із слів книжних.
Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу.
Книги – джерела мудрості,
Книги – бездонна глибина,
І ми ними в печалі втішаємось,
І вони – узда для тіла і душі.
Ведучий.
Український народ є творцем і прямим носієм культури Київської Русі,
спадкоємцями якої є також білоруський і російський народи.
(Вірш «Заповіт» Т. Г. Шевченка – українською, російською та
білоруською мовами)
Ведуча.
Мова – це показник культури людини. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб
я тебе побачив». На жаль, сьогодні небагато людей, які володіють досконало
рідною мовою. Причиною цього є, насамперед, те, що в результаті злиття
української та російської мов утворився так званий «суржик», який є
небезпечним і шкідливим, оскільки засмічує і поганить одну з найкращих мов
світу.
(Інсценізація уривка з п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло»)
Ведучий.
Я так люблю, я так люблю тебе,
Моя співуча українська мово!
В тобі шумить Полісся голубе,
І дужі хвилі гомонять Дніпрові.
4
(Пісня «Вчимо рідну мову» )
Ведуча.
В тобі живе Карпатська височінь,
Що манить у незвідане майбутнє,
І степова безкрая широчінь,
І Кобзарева дума незабутня!
(Танець «Попурі»)
Ведучий.
Мово! З чорнозему, рясту, з дніпровської води, від зорі і місяця
народжена! Слово рідне! Мабуть, не було жодного видатного письменника,
який би від усього свого людського серця не висловив любові до рідної мови і
своєї тривоги за її долю, який би не покладав на неї найбільших надій, бо долю
свого народу в майбутньому бачив невідривною від долі рідної мови.
(Вірш Ольги Яворської «Молитва» )
Ведуча.
Рідна мова моя, поетична й пісенна,
Пелюсткова і ніжна, як спів слов’я!
Як народу душа: щира, світла, натхненна -
Ти найкраща у світі, бо рідна, моя!
Ведучий.
Українські пісні ніжно мама співала,
Коли ще в сповитку були діти малі.
Українською мовою благословляла,
Як розходились ми на дороги Землі.
(Пісня «Пшеничне перевесло».)
Ведуча.
Скільки в мові тепла і палкого кохання!
Туги й щастя дзвінкого і світла душі.
Та іскристої радості і шанування,
Що, лиш просто говориш, - виходять вірші!
Ведучий.
То струмочком біжить,
То сміється й співає,
То іскринками гумору враз спалахне.
Скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає.
Мово рідна моя, ти як сонце ясне!
(Гуморески про мову. )
Ведуча.
Дзвінкоголоса і ласкава,
Тепла, мила, золотава,
В тобі минуле і обнова,
Українська рідна мово!
5
Ведучий.
Все в тобі з’єдналося, злилося –
Як і помістилося в одній –
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
(Пісня «Квітуча Україна». )
Ведуча.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
Ведучий.
І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.
(пісня «Мово рідна моя, не мовчи». )
Ведуча.
Ти, рідна мово, чиста, як роса,
Цілюща й невичерпна, як криниця.
Святиня наша, гордість і краса,
Ти – розуму народного скарбниця!
Ведучий.
Як легко йти з тобою по землі
І підставлять вітрам лице відкрите!
Для мене ти – як і насущний хліб,
Без тебе я не зміг би в світі жити.
(Закінчуємо свято піснею «Україна» )
стоїть каламар, пергамент із давньоруським шрифтом. За столом сидить учень у
одязі Нестора Літописця, тримає в руках гусяче перо, ніби пише літопис.
(Пісня «Як у нас на Україні». )
Ведучий.
О слово рідне!
Пращура молитва,
Громи Перуна,
Велеса поля,
Софія Київська – творіння Ярослава,
Слов’яномовна праведна земля.
Ведуча.
В мені, в тобі Бояна віщим співом
Воно живе, здолавши тьму віків,
Воно Мстиславича Романа голос
І ратний клич Данилових полків.
Ведучий.
О слово рідне! України слава!
Богдана мудрість і Тараса заповіт.
І гул століть, і сьогодення гомін
В тобі злились, як духу моноліт.
Ведуча.
О слово рідне!
Мудре і прадавнє,
Ти виросло з могутньої землі!
Тебе валуєви жорстоко розпинали,
А ти возносилось і не корилось – ні!
Ведучий.
О слово рідне!
Подарунок мами!
І пісня ніжна, і розрада нам!
Я всім на світі поділюся з вами,
Та слова рідного нікому не віддам.
(Пісня «Звучи, рідна мово»)
Учень-старшокласник читає постанову.
На підтримку ініціативи громадських організацій з урахуванням важливої
ролі української мови в консолідації українського суспільства постановляю:
Установити в Україні День української писемності та мови, який
відзначати щорічно 9 листопада в день ушанування пам’яті Преподобного
Нестора Літописця. Президент України Л. Кучма.
2
Ведуча.
Православна церква щорічно вшановує пам’ять преподобного Нестора 27
жовтня (за новим стилем – це 9 листопада). У церквах цього дня відбуваються
відправи, під час яких співають: «Дивні часи й роки церкви, життя й чесноти
давніх отців ти для нас описав і послідовником їх був ти, славний Несторе,
вихваляємо тебе серед отців, співаючи – благословенний Бог отців наших».
Шанує церква, шанує Нестора й увесь народ український, відзначаючи 9
листопада День української писемності та мови як день, пов’язаний з пам’яттю
про Нестора Літописця.
Ведучий.
Нестора називають Літописцем. Це так, він справді вів літопис, але
правильніше його називати письменником та істориком. «Повість врем’яних
літ» - не просто пам’ятка писемності, це високохудожня поетична книга,
збірник епічних пісень та перша, найдавніша історія українського народу,
написана на замовлення Вічності. Читається Несторів літопис як надзвичайно
захоплюючий художній твір. Нестор не приховує своїх симпатій. Ось,
наприклад, із яким захопленням зображує він ратні подвиги й хоробрість князя
Святослава.
Нестор Літописець (читає)
І виставили греки сто тисяч проти Святослава,
І не дали дані.
І пішов Святослав на греків,
І вийшли вони проти русі.
І коли Русь побачили греків,
І дуже злякалась безлічі воїв,
І рече Святослав: «Уже нам діватись нікуди,
І волею, і неволею станемо супроти:
Так не посоромимо землі Руської, а ляжемо тут кістьми,
Бо мертвий сорому не має.
Коли ж побіжимо, то сором нам.
Тож не маємо втікати, а станемо кріпко.
Я ж попереду вас піду.
А коли моя голова поляже, то про свої думайте самі».
І сказали вої: «Де твоя голова поляже, там і наші положим».
Ведуча.
Запис під 1037 роком – це перший в історії української книжної поезії
світлий гімн книзі, книжній мудрості, книжкам.
Нестор Літописець (читає)
І любив Ярослав церковні статути
І попів любив дуже, особливо ж любив чорноризців.
І до книг був прихильний, читав часто
3
І вдень, і вночі.
І зібрав писців много,
І перекладали вони із грецької на словенську Письмо.
І написали вони багато книг,
І славу цим здобули,
І повчаються за їхніми книгами вірнії люди,
Насолоджуються, навчаючись Божественного слова, -
І так наче один хтось виоре землю,
А другий засіє,
А інші пожинають
І споживають страву неосудну,
І це так.
І де батько його Володимир землю розорав
І спушив, тобто хрещенням просвітив.
А цей же Ярослав, син Володимирів,
І засіяв книжними словами серця вірних людей,
І ми пожинаємо, приймаючи науку книжну.
І велика користь буває чоловікові від науки книжної,
І книги вказують нам,
І навчають нас, як іти шляхом покаяння.
І мудрість, і стриманість здобуваємо із слів книжних.
Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу.
Книги – джерела мудрості,
Книги – бездонна глибина,
І ми ними в печалі втішаємось,
І вони – узда для тіла і душі.
Ведучий.
Український народ є творцем і прямим носієм культури Київської Русі,
спадкоємцями якої є також білоруський і російський народи.
(Вірш «Заповіт» Т. Г. Шевченка – українською, російською та
білоруською мовами)
Ведуча.
Мова – це показник культури людини. Недаремно кажуть: «Заговори, щоб
я тебе побачив». На жаль, сьогодні небагато людей, які володіють досконало
рідною мовою. Причиною цього є, насамперед, те, що в результаті злиття
української та російської мов утворився так званий «суржик», який є
небезпечним і шкідливим, оскільки засмічує і поганить одну з найкращих мов
світу.
(Інсценізація уривка з п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло»)
Ведучий.
Я так люблю, я так люблю тебе,
Моя співуча українська мово!
В тобі шумить Полісся голубе,
І дужі хвилі гомонять Дніпрові.
4
(Пісня «Вчимо рідну мову» )
Ведуча.
В тобі живе Карпатська височінь,
Що манить у незвідане майбутнє,
І степова безкрая широчінь,
І Кобзарева дума незабутня!
(Танець «Попурі»)
Ведучий.
Мово! З чорнозему, рясту, з дніпровської води, від зорі і місяця
народжена! Слово рідне! Мабуть, не було жодного видатного письменника,
який би від усього свого людського серця не висловив любові до рідної мови і
своєї тривоги за її долю, який би не покладав на неї найбільших надій, бо долю
свого народу в майбутньому бачив невідривною від долі рідної мови.
(Вірш Ольги Яворської «Молитва» )
Ведуча.
Рідна мова моя, поетична й пісенна,
Пелюсткова і ніжна, як спів слов’я!
Як народу душа: щира, світла, натхненна -
Ти найкраща у світі, бо рідна, моя!
Ведучий.
Українські пісні ніжно мама співала,
Коли ще в сповитку були діти малі.
Українською мовою благословляла,
Як розходились ми на дороги Землі.
(Пісня «Пшеничне перевесло».)
Ведуча.
Скільки в мові тепла і палкого кохання!
Туги й щастя дзвінкого і світла душі.
Та іскристої радості і шанування,
Що, лиш просто говориш, - виходять вірші!
Ведучий.
То струмочком біжить,
То сміється й співає,
То іскринками гумору враз спалахне.
Скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає.
Мово рідна моя, ти як сонце ясне!
(Гуморески про мову. )
Ведуча.
Дзвінкоголоса і ласкава,
Тепла, мила, золотава,
В тобі минуле і обнова,
Українська рідна мово!
5
Ведучий.
Все в тобі з’єдналося, злилося –
Як і помістилося в одній –
Шепіт зачарований колосся,
Поклик із катами на двобій.
(Пісня «Квітуча Україна». )
Ведуча.
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
Ведучий.
І тобі рости й не в’януть зроду,
Квітувать в поемах і віршах,
Бо в тобі – великого народу
Ніжна і замріяна душа.
(пісня «Мово рідна моя, не мовчи». )
Ведуча.
Ти, рідна мово, чиста, як роса,
Цілюща й невичерпна, як криниця.
Святиня наша, гордість і краса,
Ти – розуму народного скарбниця!
Ведучий.
Як легко йти з тобою по землі
І підставлять вітрам лице відкрите!
Для мене ти – як і насущний хліб,
Без тебе я не зміг би в світі жити.
(Закінчуємо свято піснею «Україна» )
Виховний захід на тему "Андріївські вечорниці"
Тема. Андріївські вечорниці.
Мета. Поглибити знання учнів про зимові календарні свята; познайомити їх зі звичаями святкування андріївських вечорниць, відроджувати календарно-обрядові звичаї нашого народу; виховувати любов і повагу до народних звичаїв і традицій; почуття патріотизму.
Обладнання. Інтер’єр української хати, вишиті рушники, хлібина, калита, вареники, горіхи, яблука, інвентар для ігор.
Діти в українських костюмах виконують танець під пісню « Ласкаво просимо », після танцю стають півколом. Один учень тримає рушник із хлібом-сіллю.
В е д у ч и й . Добрий вечір, шановні гості. Щиро вітаємо вас на нашому святі.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро.
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.
Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі.
Добрий день вам, люди,
В нашій світлій хаті.
Як гостей найкращих,
Раді зустрічати.
Добрий вечір, любі гості,
Просимо до світлиці,
Будемо розпочинати
Наші вечорниці!
Українські вечорниці
Починаєм перший раз.
Хай веселий сміх іскриться
В серці кожного із нас.
Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас на Україні?
Просим всіх на наше свято,
Превелике, пребагате,
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці.
Гей, на наших вечорницях
Хто сумний-розвеселиться!
Співи, танці, небилиці-
Гарні будуть вечорниці!
В е д у ч и й . Узимку, коли завершувалися роботи, частішали дівочі та парубочі гуляння, розпочиналась пора вечорниць. Парубки та дівчата збирались у когось в хаті. Кожен брав із собою роботу. На вечорницях пряли, вишивали, чесали вовну, плели кошики. На вечорницях співали й танцювали, парубки залицялись до дівчат. А скільки тут можна було почути розповідей про чаклунів, відьом та русалок.
Сьогодні перед нами оживуть вечорниці в ніч на Андрія. Давайте завітаємо до однієї з українських хат, де на нас уже чекає добра господиня.
(Всі учні виходять із залу )
В е д у ч и й . На околиці села, як мовить билина
Жила собі господиня, а звати її Галина.
Біля хати у саду діти гомоніли.
Розважалися малі, а старі раділи.
Вона вчила вишивати і пісень співати.
Ниточку до ниточки на сорочці клала.
Чорним і червоним долю вишивала.
А ще вона любила гостей зустрічати,
Варениками із сиром радо пригощати.
(В світлицю заходить господиня із дочкою )
Г о с п о д и н я . Добрий вечір, добрі люди.
Д о н ь к а . Доброго вам здоров’ячка.
Г о с п о д и н я . Будьмознайомі: я - Галина, господиня вечорниць.
Д о н ь к а . А я її донька.
Г о с п о д и н я . Щось не йдуть дівчата на вечорниці. І надворі стемніло,а їх нема і нема. Ох, доню, а як я любила вечорниці, як дівчиною була. Співаєш, танцюєш було цілісінькую ніч. Де ж це вони забарилися?
Д о н ь к а . Та он уже лунає їх пісня!
(Заходять дівчата, співаючи українську народну пісню «Ой сивая та і зозуленька»)
Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині.
Чи веселі вечорниці в нас на Україні?
Добрий вечір, господине,
Славна молодице.
Чули, чули в цій хатині
Будуть вечорниці?
Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
Будем з вами добрі, щирі,
То і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Мати Божа.
Г о с п о д и н я . Доброго вечора, любі гості! Прошу заходити до господи.
Д о н ь к а . Просимо, просимо. Ви заходьте в нашу хату, превелику, пребагату. Від зірниці й до зірниці хай лунають вечорниці.
Г о с п о д и н я . Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Адже сьогодні Андріївські вечорниці, або як у народі кажуть, свято Калити. До речі, а калиту ви принесли?
Д і в ч а т а . Принесли! Принесли! Ось вона яка, гарна, як сонце красне!
Д і в ч и н а . А я сажі принесла, буде чим хлопців мастити. Давайте ж калиту до палки вчепимо!
(Дівчата чіпляють калиту до палки )
Д о н ь к а . Мамо, глянь, які у дівчат віночки гарні! Я теж такий хочу!
Г о с п о д и н я . Доню, я тобі також приготувала віночок, адже це атрибут українського свята. А ще вплела у нього різнобарвні стрічки. Дівчата, а чи знаєте ви, що символізує кожна стрічка у віночку?
Дівчинка 1. На свята дівчата обов’язково одягали квітучий вінок і в’язали до нього різнобарвні стрічки. Першою, посередині, світло-коричнева, вона символізує землю-годувальницю.
Дівчинка 2. По бокам від коричневої стрічки в’язали жовті, які символізують сонце, а потім – світло-зелені –це молодість і краса.
Дівчинка 3. За зеленими стрічками вплітали блакитні – символ сили і здоров’я.
Дівчинка 4. Жовтогаряча стрічка символізувала хліб, фіолетова – мудрість, малинова – щирість, а рожева – достаток.
Дівчинка 5. Заможні дівчата могли дозволити собі білу стрічку, яка була розшита золотом та сріблом.
Господиня. А я знаю, що ти, доню, з дівчатами та славними молодицями, на вечорниці танець з віночками приготувала.
Танець мам з дівчатами «Віночок»
Г о с п о д и н я . Дівчата, а де ж ваші хлопці?
Д о н ь к а. Може, вони заблукали?
(Стук у двері )
Х л о п е ц ь . Дівчата, до хати впустіть, двері відчиніть!
Д і в ч а т а . А ви нас гарненько попросіть!
Х л о п е ц ь . Коли ваша ласка, то будь ласка, впустіть нас до хати.
Г о с п о д и н я . Дівчата! Хіба то вечорниці без хлопців? Ми їх будемо пригощати. А вони нас звеселяти. Заходьте, соколи, без вас вечорниці не відбудуться. Будьте сьогодні разом із нами.
(Хлопці заходять , знімають шапки, вклоняються)
Добрий вечір вам, дівчата
Та вам, молодиці,
Чули,чули у цій хаті
Будуть вечорниці?
Добрий вечір, вам, дівчата,
Чого зажурилися?
Здоровенькі були, хлопці,
Де ж, ви, забарилися?
Ой, дівчата, чарівниці,
Просіть нас на вечорниці.
Ой,наші хлопці, молодці-стрільці,
Забили гаву на стільці.
Ой, летів голуб буйним вітром,
Не чули дівчата зозулі літом,
А як почули-злякалися,
До малечі в хату сховалися.
Ой, за городом, за кущиком
Накрив чорт хлопців гладущиком.
Ой, за городом, за покосом
Товкла Ганя жабу носом.
Ой, гоп, штани лоп,
Сорочка дереться.
Де у наших козаченьків
Силонька візьметься?
Ой, дівчата, молодиці,
Досить нам уже свариться.
Давайте краще веселиться,
Гулять на наших вечорницях!
Х л о п е ц ь . Ви хочете вірте, хочете ні, але коли ми до вас йшли, то під вербою цукерки, горіхи та яблука знайшли. (показує кошик із ласощами )
Д і в ч и н а . Ой. Та ви нас не смішіть! Адже всі знають, що цукерки, горіхи та яблука на вербі не виростають, а їх у крамниці купляють.
Х ло п е ц ь . А я знаю, що ці дарунки Святий Андрій прислав.
Г о с п о д и н я . А що цікавого нам Гриць розкаже?
(Діти виконують пісню «Грицю, Грицю до роботи»)
Грицю, Грицю, до роботи,
В Гриця порвані чоботи.
Грицю, Грицю, до телят-
В Гриця ніженьки болять.
Грицю, грицю, молотити,
Гриць не здужає робити.
Грицю, Грицю, врубай дров –
Кахи-кахи – не здоров.
Грицю, Грицю,печи хліб,
Кахи-кахи, щось охрип.
Грицю, Грицю, сідай їсти.
Покажіть, де маю сісти.
Діалог дівчинки і хлопчика
Хлопчик. В тебе очі, як чорниці,
Чи ще прийти на вечорниці?
Дівчинка. Не приходь, бо каже ненька,
Я ще дуже молоденька.
Хлопчик. В тебе очі, як порічки,
Чи не підем ми до річки?
Дівчинка. Ні, не підем, каже ненька,
Я ще дуже молоденька.
Хлопчик. В тебе очі – зорі неба,
Чи прислати сватів до тебе?
Дівчинка. Я не знаю, мій миленький,
Поспитай моєї неньки.
А заграйте-но, музики,
В мене гарні черевики.
Починайте скоріш грати,
Бо хочеться танцювати.
(Хлопчики та дівчатка виконують «Гопачок»)
Г о с п о д и н я . Дівчата, а давайте поворожимо! Які ж вечорниці без ворожіння.
Ворожіння :
Г о с п о д и н я . Нумо, дівчата, зніміть всі по одному черевичку, та й будемо ними дорогу від печі до дверей прокладати. Чий черевичок до дверей першим дійде,та гарною ученицею, найкращою господинею стане. А ще першою заміж з вас вийде.
Г о с п о д и н я . А ще у мене мішечок чарівний є. Зараз ми почнемо із нього долю свою виймати. Нумо, хто собі що витягне.
(Стрічка - далеко від дому поїде, принца заморського знайде.
Таблетки – лікарем буде.
Нитки – модельєром стане.
Сантиметр –закрійником стане.
Ручка –вчитись буде довго.
Крейда –вчити інших стане.
Перстень – заміж рано вийде.
Монета – багатою буде.
Качалка – гарна господиня.
Свисток – юрист чи правоохоронець.
Калькулятор – економіст.
Гребінець – перукарем стане.)
Г о с п о д и н я . А ще дівчата насипали на підлогу по купочці зерна. В хату заносили півня. Чиє зерно півень першим клювати починав. Та дівчина заміж скоро вийде.
А ще пекли млинці. А тоді у хату пускали голодного кота або собаку. Чий млинець з’їсть, та заміж скоро вийде. А чий забере і закопає, та ще трохи почекає.
Ось так, дівоньки, у сиву давнину гадали. А що це наші хлопці зажурилися? Хлопці-молодці, дівчата вам загадки приготували. Чи зможете їх розгадати?
Х л о п е ц ь . Ще такого не бувало, щоб ми чогось не знали.
Д і в ч и н а 1. Що буде кізочці, коли їй 7 років мине?
Д і в ч и н а 2. А на що у млині борошно падає?
Д і в ч и н а 3. Чому багато води в морі?
Д і в ч и н а 4. Як розділити 5 картоплин на трьох?
Д і в ч и н а 5. Химерний, маленький,
Бокастий, товстенький,
Чимось смачним напхався,
В окропі купався.
На смак уродився
В макітрі скакав…
Недовго нажився,-
У дірку скотився,
Круть-верть-та й пропав.
Хотіла догнати-
Шкода шкандибати:
А як його звати-
Лінуюсь сказати,
Скажіть мені ви!
(Діти виконують пісню пісню « Ой, мій милий вареничків хоче»)
Г о с п о д и н я . А ось вам варенички до столу. (Ставить вареники на стіл)
(В зал забігає чорт)
Ч о р т . Ви святкуєте? Ви гуляєте?
Мене красеня навіть не згадаєте?
Ви мене обдурили,
До себе на вечорниці не запросили.
Зараз буду вам свято псувати!
Г о с п о д и н я . Ой, ти чорте рогатий, не потрібно нам свято псувати. Давай разом із нами калиту кусати. А ви знаєте, як правильно калиту кусати?
Х л о п ц і. А-ну, розкажіть!
Г о с п о д и н я . Калиту кусати – руками не чіпати. Хто вкусить і не засміється – тому минеться.
А хто буде реготати, того наш «писар» буде сажею писати. Зрозуміли?
Х л о п ц і . Так, зрозуміли!
Г о с п о д и н я . А хто буде Калитинський? ( Обираємо Калитинського ). А чорт нехай буде писарем.
Х л о п е ц ь. Добрий вечір, пане Калитинський!
К а л и т и н с ь к и й .Добрий вечір, пане Коцюбинський!
Х л о п е ц ь . Я приїхав калиту їсти!
К а л и т и н с ь к и й . Їж!
Х л о п е ц ь . Я кусну!
Ч о р т . А я мазну!
(Всіх, хто сміється мажуть сажею)
Г о с п о д и н я . Бачу, що калиту ви вмієте кусати, а в ігри любите грати?
Конкурси
1. Хто візьме в жменю більше горіхів. (Гра - естафета по командах)
2. Стрибки у мішках. (Гра – естафета по командах)
3. «Живі» мішки.
4. Скільки горіхів на стільці.
5. Гра з надувними кульками.
Г о с п о д и н я . Хлопці, дівчата,заколядуймо. Сьогодні вже й колядувати годиться.
(Діти виконують пісню «Павочка»)
Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці завершились,
І, здається, все пройшло.
Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить.
Про шкільні ці вечорниці
Спомин в серці буде жить.
В е д у ч и й . Ось і ожили перед нами ігри та забави нашого народу. Тепер, головне, щоб вони не пішли у забуття. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю.
Зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі! Хай ваша хата буде багата на хліб, сіль, велике добро, міцне здоров’я, сімейне тепло.
(Віталіна виконує пісню «А сорочка мамина»)
Г о с п о д и н я . І час вже дорогих гостей частувати.
Вас чекають у макітрі,
Вареники дуже ситні –
Білолиці, круглолиці,
Із добірної пшениці.
Милі гості, просим сісти-
Вареники будем їсти.
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
Мета. Поглибити знання учнів про зимові календарні свята; познайомити їх зі звичаями святкування андріївських вечорниць, відроджувати календарно-обрядові звичаї нашого народу; виховувати любов і повагу до народних звичаїв і традицій; почуття патріотизму.
Обладнання. Інтер’єр української хати, вишиті рушники, хлібина, калита, вареники, горіхи, яблука, інвентар для ігор.
Хід заходу
В е д у ч и й . Добрий вечір, шановні гості. Щиро вітаємо вас на нашому святі.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро.
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.
Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі.
Добрий день вам, люди,
В нашій світлій хаті.
Як гостей найкращих,
Раді зустрічати.
Добрий вечір, любі гості,
Просимо до світлиці,
Будемо розпочинати
Наші вечорниці!
Українські вечорниці
Починаєм перший раз.
Хай веселий сміх іскриться
В серці кожного із нас.
Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас на Україні?
Просим всіх на наше свято,
Превелике, пребагате,
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці.
Гей, на наших вечорницях
Хто сумний-розвеселиться!
Співи, танці, небилиці-
Гарні будуть вечорниці!
В е д у ч и й . Узимку, коли завершувалися роботи, частішали дівочі та парубочі гуляння, розпочиналась пора вечорниць. Парубки та дівчата збирались у когось в хаті. Кожен брав із собою роботу. На вечорницях пряли, вишивали, чесали вовну, плели кошики. На вечорницях співали й танцювали, парубки залицялись до дівчат. А скільки тут можна було почути розповідей про чаклунів, відьом та русалок.
Сьогодні перед нами оживуть вечорниці в ніч на Андрія. Давайте завітаємо до однієї з українських хат, де на нас уже чекає добра господиня.
(Всі учні виходять із залу )
В е д у ч и й . На околиці села, як мовить билина
Жила собі господиня, а звати її Галина.
Біля хати у саду діти гомоніли.
Розважалися малі, а старі раділи.
Вона вчила вишивати і пісень співати.
Ниточку до ниточки на сорочці клала.
Чорним і червоним долю вишивала.
А ще вона любила гостей зустрічати,
Варениками із сиром радо пригощати.
(В світлицю заходить господиня із дочкою )
Г о с п о д и н я . Добрий вечір, добрі люди.
Д о н ь к а . Доброго вам здоров’ячка.
Г о с п о д и н я . Будьмознайомі: я - Галина, господиня вечорниць.
Д о н ь к а . А я її донька.
Г о с п о д и н я . Щось не йдуть дівчата на вечорниці. І надворі стемніло,а їх нема і нема. Ох, доню, а як я любила вечорниці, як дівчиною була. Співаєш, танцюєш було цілісінькую ніч. Де ж це вони забарилися?
Д о н ь к а . Та он уже лунає їх пісня!
(Заходять дівчата, співаючи українську народну пісню «Ой сивая та і зозуленька»)
Добрий вечір вашій хаті,
Уклін господині.
Чи веселі вечорниці в нас на Україні?
Добрий вечір, господине,
Славна молодице.
Чули, чули в цій хатині
Будуть вечорниці?
Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
Будем з вами добрі, щирі,
То і будем жити в мирі.
Тоді всім нам допоможе
Матір світу – Мати Божа.
Г о с п о д и н я . Доброго вечора, любі гості! Прошу заходити до господи.
Д о н ь к а . Просимо, просимо. Ви заходьте в нашу хату, превелику, пребагату. Від зірниці й до зірниці хай лунають вечорниці.
Г о с п о д и н я . Вмощуйтесь зручніше. Будьте як вдома. Адже сьогодні Андріївські вечорниці, або як у народі кажуть, свято Калити. До речі, а калиту ви принесли?
Д і в ч а т а . Принесли! Принесли! Ось вона яка, гарна, як сонце красне!
Д і в ч и н а . А я сажі принесла, буде чим хлопців мастити. Давайте ж калиту до палки вчепимо!
(Дівчата чіпляють калиту до палки )
Д о н ь к а . Мамо, глянь, які у дівчат віночки гарні! Я теж такий хочу!
Г о с п о д и н я . Доню, я тобі також приготувала віночок, адже це атрибут українського свята. А ще вплела у нього різнобарвні стрічки. Дівчата, а чи знаєте ви, що символізує кожна стрічка у віночку?
Дівчинка 1. На свята дівчата обов’язково одягали квітучий вінок і в’язали до нього різнобарвні стрічки. Першою, посередині, світло-коричнева, вона символізує землю-годувальницю.
Дівчинка 2. По бокам від коричневої стрічки в’язали жовті, які символізують сонце, а потім – світло-зелені –це молодість і краса.
Дівчинка 3. За зеленими стрічками вплітали блакитні – символ сили і здоров’я.
Дівчинка 4. Жовтогаряча стрічка символізувала хліб, фіолетова – мудрість, малинова – щирість, а рожева – достаток.
Дівчинка 5. Заможні дівчата могли дозволити собі білу стрічку, яка була розшита золотом та сріблом.
Господиня. А я знаю, що ти, доню, з дівчатами та славними молодицями, на вечорниці танець з віночками приготувала.
Танець мам з дівчатами «Віночок»
Г о с п о д и н я . Дівчата, а де ж ваші хлопці?
Д о н ь к а. Може, вони заблукали?
(Стук у двері )
Х л о п е ц ь . Дівчата, до хати впустіть, двері відчиніть!
Д і в ч а т а . А ви нас гарненько попросіть!
Х л о п е ц ь . Коли ваша ласка, то будь ласка, впустіть нас до хати.
Г о с п о д и н я . Дівчата! Хіба то вечорниці без хлопців? Ми їх будемо пригощати. А вони нас звеселяти. Заходьте, соколи, без вас вечорниці не відбудуться. Будьте сьогодні разом із нами.
(Хлопці заходять , знімають шапки, вклоняються)
Добрий вечір вам, дівчата
Та вам, молодиці,
Чули,чули у цій хаті
Будуть вечорниці?
Добрий вечір, вам, дівчата,
Чого зажурилися?
Здоровенькі були, хлопці,
Де ж, ви, забарилися?
Ой, дівчата, чарівниці,
Просіть нас на вечорниці.
Ой,наші хлопці, молодці-стрільці,
Забили гаву на стільці.
Ой, летів голуб буйним вітром,
Не чули дівчата зозулі літом,
А як почули-злякалися,
До малечі в хату сховалися.
Ой, за городом, за кущиком
Накрив чорт хлопців гладущиком.
Ой, за городом, за покосом
Товкла Ганя жабу носом.
Ой, гоп, штани лоп,
Сорочка дереться.
Де у наших козаченьків
Силонька візьметься?
Ой, дівчата, молодиці,
Досить нам уже свариться.
Давайте краще веселиться,
Гулять на наших вечорницях!
Х л о п е ц ь . Ви хочете вірте, хочете ні, але коли ми до вас йшли, то під вербою цукерки, горіхи та яблука знайшли. (показує кошик із ласощами )
Д і в ч и н а . Ой. Та ви нас не смішіть! Адже всі знають, що цукерки, горіхи та яблука на вербі не виростають, а їх у крамниці купляють.
Х ло п е ц ь . А я знаю, що ці дарунки Святий Андрій прислав.
Г о с п о д и н я . А що цікавого нам Гриць розкаже?
(Діти виконують пісню «Грицю, Грицю до роботи»)
Грицю, Грицю, до роботи,
В Гриця порвані чоботи.
Грицю, Грицю, до телят-
В Гриця ніженьки болять.
Грицю, грицю, молотити,
Гриць не здужає робити.
Грицю, Грицю, врубай дров –
Кахи-кахи – не здоров.
Грицю, Грицю,печи хліб,
Кахи-кахи, щось охрип.
Грицю, Грицю, сідай їсти.
Покажіть, де маю сісти.
Діалог дівчинки і хлопчика
Хлопчик. В тебе очі, як чорниці,
Чи ще прийти на вечорниці?
Дівчинка. Не приходь, бо каже ненька,
Я ще дуже молоденька.
Хлопчик. В тебе очі, як порічки,
Чи не підем ми до річки?
Дівчинка. Ні, не підем, каже ненька,
Я ще дуже молоденька.
Хлопчик. В тебе очі – зорі неба,
Чи прислати сватів до тебе?
Дівчинка. Я не знаю, мій миленький,
Поспитай моєї неньки.
А заграйте-но, музики,
В мене гарні черевики.
Починайте скоріш грати,
Бо хочеться танцювати.
(Хлопчики та дівчатка виконують «Гопачок»)
Г о с п о д и н я . Дівчата, а давайте поворожимо! Які ж вечорниці без ворожіння.
Ворожіння :
Г о с п о д и н я . Нумо, дівчата, зніміть всі по одному черевичку, та й будемо ними дорогу від печі до дверей прокладати. Чий черевичок до дверей першим дійде,та гарною ученицею, найкращою господинею стане. А ще першою заміж з вас вийде.
Г о с п о д и н я . А ще у мене мішечок чарівний є. Зараз ми почнемо із нього долю свою виймати. Нумо, хто собі що витягне.
(Стрічка - далеко від дому поїде, принца заморського знайде.
Таблетки – лікарем буде.
Нитки – модельєром стане.
Сантиметр –закрійником стане.
Ручка –вчитись буде довго.
Крейда –вчити інших стане.
Перстень – заміж рано вийде.
Монета – багатою буде.
Качалка – гарна господиня.
Свисток – юрист чи правоохоронець.
Калькулятор – економіст.
Гребінець – перукарем стане.)
Г о с п о д и н я . А ще дівчата насипали на підлогу по купочці зерна. В хату заносили півня. Чиє зерно півень першим клювати починав. Та дівчина заміж скоро вийде.
А ще пекли млинці. А тоді у хату пускали голодного кота або собаку. Чий млинець з’їсть, та заміж скоро вийде. А чий забере і закопає, та ще трохи почекає.
Ось так, дівоньки, у сиву давнину гадали. А що це наші хлопці зажурилися? Хлопці-молодці, дівчата вам загадки приготували. Чи зможете їх розгадати?
Х л о п е ц ь . Ще такого не бувало, щоб ми чогось не знали.
Д і в ч и н а 1. Що буде кізочці, коли їй 7 років мине?
Д і в ч и н а 2. А на що у млині борошно падає?
Д і в ч и н а 3. Чому багато води в морі?
Д і в ч и н а 4. Як розділити 5 картоплин на трьох?
Д і в ч и н а 5. Химерний, маленький,
Бокастий, товстенький,
Чимось смачним напхався,
В окропі купався.
На смак уродився
В макітрі скакав…
Недовго нажився,-
У дірку скотився,
Круть-верть-та й пропав.
Хотіла догнати-
Шкода шкандибати:
А як його звати-
Лінуюсь сказати,
Скажіть мені ви!
(Діти виконують пісню пісню « Ой, мій милий вареничків хоче»)
Г о с п о д и н я . А ось вам варенички до столу. (Ставить вареники на стіл)
(В зал забігає чорт)
Ч о р т . Ви святкуєте? Ви гуляєте?
Мене красеня навіть не згадаєте?
Ви мене обдурили,
До себе на вечорниці не запросили.
Зараз буду вам свято псувати!
Г о с п о д и н я . Ой, ти чорте рогатий, не потрібно нам свято псувати. Давай разом із нами калиту кусати. А ви знаєте, як правильно калиту кусати?
Х л о п ц і. А-ну, розкажіть!
Г о с п о д и н я . Калиту кусати – руками не чіпати. Хто вкусить і не засміється – тому минеться.
А хто буде реготати, того наш «писар» буде сажею писати. Зрозуміли?
Х л о п ц і . Так, зрозуміли!
Г о с п о д и н я . А хто буде Калитинський? ( Обираємо Калитинського ). А чорт нехай буде писарем.
Х л о п е ц ь. Добрий вечір, пане Калитинський!
К а л и т и н с ь к и й .Добрий вечір, пане Коцюбинський!
Х л о п е ц ь . Я приїхав калиту їсти!
К а л и т и н с ь к и й . Їж!
Х л о п е ц ь . Я кусну!
Ч о р т . А я мазну!
(Всіх, хто сміється мажуть сажею)
Г о с п о д и н я . Бачу, що калиту ви вмієте кусати, а в ігри любите грати?
Конкурси
1. Хто візьме в жменю більше горіхів. (Гра - естафета по командах)
2. Стрибки у мішках. (Гра – естафета по командах)
3. «Живі» мішки.
4. Скільки горіхів на стільці.
5. Гра з надувними кульками.
Г о с п о д и н я . Хлопці, дівчата,заколядуймо. Сьогодні вже й колядувати годиться.
(Діти виконують пісню «Павочка»)
Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці завершились,
І, здається, все пройшло.
Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить.
Про шкільні ці вечорниці
Спомин в серці буде жить.
В е д у ч и й . Ось і ожили перед нами ігри та забави нашого народу. Тепер, головне, щоб вони не пішли у забуття. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю.
Зі святом, вас, Андрії, Андріївни та Андрійовичі! Хай ваша хата буде багата на хліб, сіль, велике добро, міцне здоров’я, сімейне тепло.
(Віталіна виконує пісню «А сорочка мамина»)
Г о с п о д и н я . І час вже дорогих гостей частувати.
Вас чекають у макітрі,
Вареники дуже ситні –
Білолиці, круглолиці,
Із добірної пшениці.
Милі гості, просим сісти-
Вареники будем їсти.
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
